Автор player 
Частина українських дітей, яких після початку повномасштабної війни евакуювали до Італії, тепер відмовляється повертатися додому. Суперечки вже дійшли до судів: деякі підлітки та їхні місцеві опікуни домагаються права залишитися в країні, посилаючись на війну та умови, які чекають на дітей після повернення.
Після російського вторгнення у 2022 році тисячі вихованців українських закладів опіки евакуювали за кордон. Передбачалося, що це буде тимчасово. Більшість дітей уже повернули, однак понад 1500 усе ще перебувають в інших країнах Європи.
Особливо гостро проблема проявилася в Італії. Місцеві суди в окремих випадках ставали на бік дітей та сімей, які їх прийняли, і перешкоджали виконанню рішень про повернення в Україну. Італійські опікуни пояснювали це побоюваннями за добробут дітей у країні, де триває війна та пошкоджена соціальна інфраструктура.
У квітні ситуація отримала новий розвиток після рішення про усиновлення 15-річного українського хлопця італійською родиною. За даними видання, в Україні в нього залишалися батьки та дві сестри, які хотіли його повернення. При цьому Україна ще у травні 2022 року призупинила міжнародне усиновлення дітей під час війни.
Українська волонтерка Юлія Донніченко, яка допомагала з евакуацією та поверненням приблизно сотні дітей, заявила, що бачила випадки, коли бездітні пари намагалися скористатися нестабільною ситуацією, щоб отримати українську дитину в обхід звичайних процедур міжнародного усиновлення.
Водночас сама перспектива повернення викликає спротив і в частини підлітків. Вони пояснюють його не лише війною, а й побоюваннями щодо умов проживання, освіти та власного майбутнього.
18-річна Евеліна провела майже два роки в італійській прийомній родині на Сицилії, після чого її повернули в Україну та передали до іншої сім’ї. За словами дівчини, там уже жили кілька прийомних дітей, а умови мало відрізнялися від закладу опіки.
Евеліна стверджує, що тривалий час майже не виходила з дому та не відвідувала школу. Її телефон забирали, а спілкування з італійською родиною обмежували. Після досягнення повноліття дівчина заявила, що хоче знову виїхати до ЄС.
Схожа суперечка виникла навколо Дениса, якого разом із майже сотнею дітей із Бердянська евакуювали до італійської Рота-д’Іманья. У серпні 2024 року група отримала розпорядження повернутися в Україну. Хлопцеві тоді було 17 років.
Денис розповів, що боявся повернення через війну та перспективу подальшої військової служби після досягнення відповідного віку. Він також звинуватив українських соціальних працівників у тиску під час розмов із підлітками. Це його власні твердження, наведені The Guardian.
Зрештою за допомогою італійського суду Денис залишився в Італії та нині працює офіціантом. За його словами, частина знайомих, яких повернули в Україну, опинилася в установах із поганими побутовими умовами. Незалежного підтвердження описаних ним випадків у матеріалі не наведено.
Інший юнак, Максим, погодився повернутися в Україну, але після повноліття вже через три місяці переїхав до Німеччини. Він заявив, що своє майбутнє бачить у Європейському Союзі.
Для України питання має й демографічний вимір. Юристка Катерина Рашевська застерігає, що тривале перебування дітей за кордоном може послаблювати їхні зв’язки з українською мовою, культурою та країною. Водночас опікуни й частина самих підлітків наполягають, що при вирішенні питання про повернення насамперед потрібно враховувати безпеку та інтереси конкретної дитини.
🌟 Читайте «Експерт» у своєму смартфоні — додайте нас в Google Discover