Автор player 
На п’ятому році кровопролитної бійні в Україні в Європі нарешті почали усвідомлювати серйозність ситуації, тим більше що кінця цій війні поки не видно. Але навіть якщо вона завершиться в осяжному майбутньому, повернення до того, що було до 2022 року, вже не буде. Європі знадобиться потужна оборона і, відповідно, розвинений військово-промисловий комплекс, особливо з огляду на нинішню політику США, яка однозначно свідчить: часи безтурботного існування під американською «парасолькою безпеки» добігають кінця.
Попри інфантильно-пацифістські настрої в країні, Німеччина виходить у перші лави за темпами розвитку військової промисловості. Причин для цього одразу кілька.
По-перше, значна частина політичної еліти країни, хоча далеко не вся, усвідомлює небезпеку, яка дедалі більше нависає над Європою, зокрема над самою Німеччиною. І це попри загальні інфантильно-пацифістські настрої, що сформувалися в країні після розгрому гітлерівської Німеччини у Другій світовій війні.
По-друге, попри доволі складне фінансове становище, уряд Німеччини виділяє на розвиток військово-промислового комплексу величезні навіть за світовими мірками кошти. Це приваблює не лише німецьких та інших європейських розробників і виробників, а й оборонні компанії з інших континентів — наприклад, із далекої Австралії.
По-третє, попри масштабну деіндустріалізацію розвиненого Заходу в останні десятиліття, Німеччина значною мірою зуміла зберегти науково-технічний, виробничо-технологічний та кадровий потенціал у високотехнологічному виробництві, зокрема в машинобудуванні, нехай раніше він і був зосереджений переважно в цивільних галузях.
По-четверте, як би цинічно це не звучало, війна в Україні та пов’язана з нею необхідність розвивати ВПК стали для Німеччини своєрідним рятувальним колом у боротьбі з деіндустріалізацією. Основою німецької економіки традиційно була промисловість, однак через спад автомобілебудування та сильну конкуренцію з боку Китаю для неї настали важкі часи. Стрімкий розвиток ВПК дає Німеччині змогу зберегти або навіть наростити науково-технічний, виробничий і кадровий потенціал, переорієнтувавши частину промисловості на військову продукцію.
Високий і поки що не втрачений рівень розвитку науки, технологій та виробництва, зокрема машинобудування, а також потужний кадровий потенціал дають німецьким корпораціям змогу досить упевнено переходити від цивільної продукції до військової та освоювати нові напрями. Серед них — безпілотники й ракетна техніка для далекобійних ударів та стримування на «доядерному рівні».
Ба більше, завдяки своїм фінансовим, науково-технічним і виробничим ресурсам Німеччина починає долучатися до розвитку ядерних програм Великої Британії та Франції — двох ядерних держав Європи. Питання європейського ядерного щита стає дедалі гострішим як через загрозу з боку Москви, так і через дедалі менш передбачувану політику Трампа.
Водночас стрімкий розвиток ВПК уже викликає занепокоєння як усередині Німеччини, так і за її межами: лунають побоювання, що це може призвести до відродження німецького мілітаризму та дестабілізації Європи. Та якщо такий сценарій у майбутньому теоретично можливий, то загроза з боку Москви існує вже «тут і зараз», щодня посилюється й набуває дедалі конкретніших форм, нехай поки що переважно у вигляді так званої «гібридної» агресії.
Останнім часом усі ці питання активно висвітлюють та обговорюють західні медіа.
Німеччина знову перетворюється на зброярський цех Європи та світу
Що, до речі, в історії вже траплялося…
Як зазначає видання, після Другої світової війни союзники, заборонивши Німеччині розвивати авіацію, мимоволі допомогли створити в країні передову автомобільну промисловість, куди перейшло чимало авіаційних інженерів. Тепер найбільша за 80 років війна в Європі, яку розпочав і вже п’ятий рік веде Путін, перетворює Німеччину на один із провідних світових центрів виробництва озброєнь.
Німеччина стає магнітом для оборонних концернів з усього світу: стрімке зростання її військових витрат спонукає їх відкривати представництва в країні, пише Financial Times.
За останній рік у Німеччині облаштувалося чимало компаній із Європи та інших регіонів світу, зокрема норвезький космічний концерн Kongsberg, фінський стартап Iceye, що займається супутниковою розвідкою, та південнокорейський оборонний гігант Hanwha Aerospace. Rheinmetall, найбільший виробник озброєнь у Німеччині та Європі, створив спільні підприємства з нідерландською Destinus, заснованою творцем першої приватної космічної компанії Росії Михайлом Кокоричем; південнокорейською LIG Defense & Aerospace — для розробки систем ППО; а також американським постачальником супутникових знімків Vantor.
Австралійський виробник високоточних лазерів Electro Optic Systems, які можна застосовувати проти дронів і космічних апаратів, планує піти ще далі та перенести штаб-квартиру з Канберри до Європи. Німеччина та Нідерланди — «дуже ймовірні кандидати», оскільки «через геополітику все значне зростання оборонних асигнувань у майбутньому відбуватиметься в Європі», сказав FT гендиректор компанії Андреас Швер.
Після закінчення холодної війни Німеччина поступово скорочувала військові витрати, які зрештою впали до 1% ВВП, а також скасувала призов до армії. Але путінська агресія, необхідність забезпечувати власну оборону та допомагати Україні все змінили.
Німеччина відзвітувала перед НАТО про рекордні оборонні витрати на поточний рік — 124,7 млрд євро, або 2,7% ВВП. Це на 25,5% більше, ніж у 2025 році, коли вони становили 2,2% ВВП. Загалом на найближчі п’ять років уряд Фрідріха Мерца заклав у бюджет на оборону понад 700 млрд євро.
Такі суми привернули увагу оборонних компаній з усього світу, тим більше що Німеччина тепер намагається не просто закуповувати озброєння в іноземних виробників, а за можливості максимально локалізувати їхнє виробництво.
Разом із Destinus Кокорича Rheinmetall розробила план виробництва недорогих крилатих ракет. Випуск апаратів із дальністю польоту понад 700 км має розпочатися до кінця цього року. Свого часу Кокорич створив у Росії «Даурію аероспейс», а тепер, відмовившись від російського громадянства, виробляє дрони для України та має намір запропонувати альтернативу дорогим західним ракетам, яких постійно бракує і в постачанні яких Європа сильно залежить від США.
Кожен хоче «отримати свою частку пирога» в Німеччині, каже Нільс Ланге, керівник проєктів консалтингового агентства Rasmussen Global, яке допомагає міжнародним компаніям виходити на німецький ринок: «Німеччина раптово стала цікавим ринком не лише з погляду постачання для Бундесверу, а й як центр оборонної промисловості для решти Європи».
Далекобійна ракетна зброя для стримування агресії
Недорогі крилаті ракети вже до 2027 року, американські «Томагавки», а згодом і європейські гіперзвукові ракети: внутрішні документи Міністерства оборони розкривають, як Німеччина планує усунути одну з ключових прогалин у системі стримування Росії.
Міністерство оборони оцінює витрати на це майже у 12 млрд євро.
Реалізація цього пріоритетного для Німеччини та НАТО завдання дасть Бундесверу змогу завдавати ударів по військових цілях на відстані сотень або навіть тисяч кілометрів від лінії фронту, глибоко в тилу противника. Йдеться про можливість удару у відповідь «нижче ядерного порога», що має посилити стримування.
Одночасно реалізуються чотири проєкти.
Перший передбачає якнайшвидшу розробку недорогих крилатих ракет, перші постачання яких мають відбутися у 2027 році. У червні Politico повідомило, що Міністерство оборони оцінює системи невеликих ізраїльсько-американських та українських оборонних компаній, щоб отримати доступну зброю, яку можна закуповувати у великих кількостях.
Згадуються три можливі системи: ракета Anthem від американсько-ізраїльської компанії Covenant Industries, система BARS від неназваного українського постачальника та ракета Flamingo від українського виробника Fire Point. Уже тривають переговори щодо контрактів із двома постачальниками. Спочатку ракети мають пройти випробування та сертифікацію, а початок серійного виробництва заплановано на 2027 рік. Контракти з Covenant та українським постачальником BARS мали укласти у другій половині цього року. Ракета Fire Point також має увійти до запланованої дослідної серії.
Цей підхід ґрунтується на досвіді війни в Україні.
Вона продемонструвала важливість ударів по стратегічних цілях у глибині території противника для ефективного стримування. Порівняно недорогі системи можна розгортати у великих кількостях, створюючи додаткове навантаження на ворожу ППО.
Другий компонент надходитиме зі США.
Канцлер Мерц оголосив, що на саміті НАТО в Анкарі досяг угоди з Білим домом про придбання американських крилатих ракет Tomahawk та їхнє розміщення на території Німеччини. Згідно з внутрішніми документами, очікується, що Бундесвер досягне початкової оперативної готовності з американською системою Typhon до кінця десятиліття. Її наземні пускові установки здатні запускати крилаті ракети Tomahawk. Це дасть Німеччині порівняно швидкий доступ до перевіреної далекобійної зброї, поки власні європейські системи ще перебувають на стадії розробки.
Останні два компоненти плану розробляють спільно з Великою Британією.
Німеччина та Велика Британія разом працюють над новою високоефективною крилатою ракетою та гіперзвуковою планувальною бойовою частиною. Згідно з внутрішніми прогнозами, вони мають з’явитися на початку 2030-х років. Гіперзвукові ракети планують розробити до середини наступного десятиліття. Вони мають бути здатні вражати цілі на відстані понад 2000 кілометрів.
Для Бундесверу створення такого арсеналу означало б фундаментальну зміну стратегії: Берлін не хоче чекати, доки з’явиться єдина нова європейська система озброєння.
Замість цього планують одночасно розвивати кілька напрямів: дешевші крилаті ракети у великих кількостях, американські «Томагавки» в найближчому майбутньому, а згодом — значно потужніші європейські системи.
Головна причина такого поспіху — загроза з боку Росії.
Німецькі військові чиновники давно попереджають, що Москва може розпочати військовий наступ на територію НАТО до кінця десятиліття.
Нова зброя має стати засобом стримування.
Російські збройні сили більше не зможуть розраховувати, що командні пункти, аеродроми чи ракетні бази будуть захищені від німецьких ударів лише завдяки своїй віддаленості від лінії фронту.
Загроза відродження німецького мілітаризму?
На думку одного з істориків, країна погано підготовлена до повернення статусу великої держави, а посилення німецької армії може зіграти на руку Росії або сприяти зростанню популярності ультраправих усередині країни.
На початку 1990 року, коли Німеччина стрімко рухалася до возз’єднання, Маргарет Тетчер була розлючена. Вона показала президенту Франції Франсуа Міттерану карту кордонів Третього рейху 1937 року, щоб проілюструвати те, що вважала загрозою від самого факту існування об’єднаної Німеччини. Міттеран погоджувався з нею, побоюючись, що майбутнє покоління «поганих» німців одного дня може «завоювати більше території, ніж навіть Адольф».
Поки що їхні апокаліптичні побоювання не справдилися. Однак в одній із нових книжок про зовнішню політику стверджується, що вічне «німецьке питання» знову стає актуальним, оскільки країна переозброюється в масштабах, небачених від початку холодної війни.
Ліана Фікс, німецька історикиня з Ради з міжнародних відносин у Вашингтоні, вважає, що післявоєнний «міф про пацифізм» та «інтелектуальна залежність» її країни від США у питаннях стратегічного курсу призвели до того, що Німеччина виявилася погано підготовленою до повернення ролі великої військової держави.
У книзі «Переозброєна Німеччина: повернення війни та кінець ілюзій» Фікс розглядає кілька сценаріїв найближчого майбутнього, за яких новоздобутий вплив країни може створити серйозні проблеми для її сусідів, особливо якщо США відмовляться від своїх гарантій безпеки для Європи.
Ці сценарії варіюються від поступового умиротворення Росії, що веде до «де-факто нейтралізованої західноєвропейської політичної сфери», до розпаду європейського проєкту або навіть активного військового примусу в разі приходу до влади ультраправої партії «Альтернатива для Німеччини».
Фікс стверджує, що слабка стратегічна культура Німеччини та її післявоєнне небажання мати справу з війною призвели до появи ідеологічного вакууму: незрозуміло, якій саме меті має служити вся ця військова міць у світі, де США більше не гарантують Європі захист і геополітичне лідерство.
Небезпека полягає в тому, що в разі початку розпаду НАТО між європейськими державами можуть знову виникнути напруженість і суперництво. Одним із головних каталізаторів такого процесу може стати зростання популярності партії «Альтернатива для Німеччини» та націоналістичних політичних сил в інших європейських країнах.
Хоча в лавах «АдГ» сильні пацифістські настрої, офіційна політика партії у сфері безпеки передбачає швидке переозброєння та повернення обов’язкової військової служби. При цьому акцент робиться на обороні самої Німеччини й поєднується з глибоким скептицизмом щодо НАТО.
Партія виступає за негайне пом’якшення відносин із Росією. Деякі її провідні політики також заграють із ностальгією за тими частинами західної Польщі, які до 1945 року належали Німеччині, хоча такі погляди залишаються маргінальними навіть серед правопопулістських сил.
«Багато хто побоюється, що «АдГ» може використати військову потужність для проєктування сили на сусідів, одночасно умиротворюючи Росію, точно так само, як цього побоювалася колишній прем’єр-міністр Великої Британії Маргарет Тетчер у 1990 році», — пише Фікс.
«Що ще гірше, це йтиме пліч-о-пліч з умиротворенням Росії… «над головами народів, які перебувають між ними… Східна Європа побоюватиметься перетворення на зону впливу в умовах подвійної гегемонії Німеччини та Росії в Європі. Ірредентизм і реваншизм знову піднімуть голову», — вважає Фікс.
З одного боку, подібні побоювання теоретично можуть справдитися. З іншого — поки що все це більше нагадує кабінетні фантазії, тоді як московська загроза стає дедалі реальнішою.
Німеччина та ядерний щит Європи
Добре поінформоване джерело повідомило, що Німеччина хоче тісніше інтегруватися в наявні системи ядерного стримування Великої Британії та Франції, а не створювати власну ядерну бомбу через почуття провини за воєнні злочини минулого.
(Від себе зазначимо, що створення ядерної зброї «з нуля» є складним завданням навіть для технологічно високорозвиненої Німеччини. Крім того, це потребуватиме багато часу, тоді як московська загроза вже стоїть на порозі. Тому інтеграція Німеччини в ядерні програми Великої Британії та Франції, очевидно, є найрозумнішим рішенням — звісно, за умови стійкої взаємної довіри в довгостроковій перспективі).
«Ми дуже зацікавлені в тому, щоб наявні ядерні держави Європи розширили свої можливості», — сказало джерело The Telegraph.
Переговори між Парижем, Берліном і Лондоном активізувалися останніми місяцями на тлі побоювань, що адміністрація Трампа виведе війська з Європи.
«Політики щоранку прокидаються і запитують себе: що, чорт забирай, американці збираються робити завтра», — повідомило дипломатичне джерело в Німеччині.
Європейські країни поспішають зміцнити оборону перед загрозою з боку Росії, що наближається. Побоювання за безпеку Європи лише посилилися після того, як цього тижня директор ЦРУ Джон Реткліфф здійснив незапланований візит до Москви для переговорів із представниками російських спецслужб.
Цей короткий візит збігся з появою звіту американської розвідки, у якому містилося попередження, що Росія незабаром може спробувати напасти на одну з країн НАТО, щоб перевірити рішучість Альянсу.
«Тривають роздуми й обговорення того, як наявний ядерний потенціал може відігравати значнішу роль в обороні Європи, а також як поглибити співпрацю між європейськими країнами», — визнало третє джерело у сфері безпеки.
Військові стратеги в Берліні також вважають, що Німеччина може надати сили зі звичайним озброєнням для підтримки британського потенціалу ядерного стримування.
Уряди Великої Британії один за одним відкладали дорогі рішення щодо модернізації програми Trident через фінансові обмеження та необхідність переозброєння для ведення війни із застосуванням звичайних озброєнь.
Німецькі посадовці вважають, що країна може допомогти Великій Британії у створенні підводних човнів нового покоління, ракет або у збагаченні урану для майбутніх боєголовок.
Німеччина веде аналогічні переговори з Францією. Країни провели спільні навчання, під час яких моделювали можливі способи застосування ядерної зброї для захисту Європи.
Від себе наостанок додамо, що московська агресія все ж змусила Європу «ворушитися» у питаннях озброєнь, і Німеччина тут перебуває в перших лавах. Цьому сприяє її потужна економіка, основою якої залишається високотехнологічна промисловість, зокрема машинобудування.
Навряд чи в Кремлі очікували саме таких наслідків, розпочинаючи бійню в Україні — настільки ж криваву, наскільки й ідіотичну з погляду геополітичних та військових наслідків.
Яку б нісенітницю тепер не верзли в Москві про «кровожерливих європейських мілітаристів» та «жадібних до наживи європейських військових промисловців», до 2022 року Європа перебувала в стані інфантильного пацифізму, а в Німеччині ніхто й не думав про далекобійні ракети та участь у створенні європейського ядерного щита.
🌟 Читайте «Експерт» у своєму смартфоні — додайте нас в Google Discover