Автор player 
Важливі новини щодня — додайте «Експерт» в улюблені джерела Google
Король Англії Генріх VIII в останні роки життя постійно перебував серед сильних ароматів квітів, спецій і дорогих парфумів. Однак ці запахи були не лише ознакою королівської розкоші — вони допомагали приховати наслідки важкої хвороби, яка вразила монарха.
На портретах Генріх VIII постає могутнім правителем династії Тюдорів, але наприкінці життя його тіло сильно змінилося. Король страждав від відкритих виразок на ногах, які не загоювалися, запалювалися та виділяли рідину.
Причиною погіршення стану став нещасний випадок у січні 1536 року. Під час лицарського турніру 44-річний Генріх впав із коня, а тварина впала на нього. Монарх близько двох годин залишався без свідомості, після чого вижив, але наслідки травми переслідували його до кінця життя.
До цього в короля вже були проблеми з ногами — виразки та набряки. Після падіння рани стали хронічними, а через запалення навколо них з’явився сильний неприємний запах.
У XVI столітті медичні уявлення були далекими від сучасних. Багато лікарів вважали, що виділення з ран можуть бути ознакою виходу шкідливих речовин з організму. Через це хвороби часто пояснювали неправильним балансом речовин у тілі.
Щоб приховати запах, придворні створили навколо короля справжню хмару ароматів. У його покоях розкладали свіжі трави, пелюстки квітів і спеції. Одяг, рукавички та постільну білизну просочували парфумами.
Сам Генріх VIII носив спеціальну скриньку для ароматів, у якій зберігали суміш мускусу, амбри, трояндової води та інших дорогих речовин.
Чому парфуми були важливими для людей XVI століття
Для сучасників короля сильні аромати були не лише способом приховати неприємний запах. У ті часи багато людей вірили, що хвороби передаються через «зіпсоване повітря», тому приємні запахи вважали своєрідним захистом від небезпеки.
Через це оточення Генріха VIII не просто намагалося зробити перебування поруч із ним комфортнішим. Придворні щиро вірили, що пахощі можуть допомогти зберегти здоров’я монарха.
З роками стан короля дедалі погіршувався. Він значно набрав вагу, йому було важко ходити, а пересуватися палацом він міг лише за допомогою інших людей.
Слуги допомагали Генріху одягатися, митися, перев’язували рани та регулярно змінювали забруднений одяг. Найближчі до короля люди отримали значний вплив, адже перебували поруч із ним навіть тоді, коли інші представники двору не мали доступу до його кімнат.
Однак перед появою знаті Генріх VIII знову перетворювався на величного монарха — у чистому одязі, хутрі та коштовностях, приховуючи за зовнішньою розкішшю важкий стан свого тіла.