Автор player 
Кремль роками вибудовував відносини з Дональдом Трампом, використовуючи бізнесові контакти, політичні можливості та методи довгострокового впливу, вважають аналітики Foreign Affairs. На їхню думку, результати цієї стратегії стали особливо помітними після повернення Трампа до Білого дому, коли Вашингтон почав скорочувати підтримку України та обговорювати економічні домовленості з Росією.
Відносини між Дональдом Трампом і Володимиром Путіним мають значно довшу історію, ніж їхні контакти на президентському рівні. За оцінкою Foreign Affairs, російське керівництво протягом багатьох років намагалося сформувати сприятливі відносини з американським бізнесменом, який згодом став президентом США.
Такий підхід аналітики порівнюють із традиційними методами довгострокового впливу, характерними для роботи спецслужб. Йдеться про поступове налагодження зв’язків із перспективними політичними та економічними діячами, навіть якщо безпосередньої вигоди від цих контактів спочатку немає.
Одним із важливих епізодів стала поїздка Трампа до Москви у 2013 році. Тоді він організовував конкурс краси «Міс Всесвіт» за участю російської родини бізнесменів Агаларових, яка мала зв’язки з впливовими колами РФ.
Контакти з російськими підприємцями виникли ще до початку президентської кампанії Трампа. На думку аналітиків, саме такі бізнесові зв’язки створювали можливості для подальшого зближення з представниками російської політичної еліти.
Наступним етапом стали президентські вибори у США у 2016 році. Росія здійснювала операції втручання в американський виборчий процес, зокрема проти кандидатки Демократичної партії Гілларі Клінтон.
Одним із ключових епізодів став злам електронного листування демократів та оприлюднення отриманої інформації. При цьому точний вплив російського втручання на результати голосування залишається предметом дискусій.
Водночас сама спрямованість російської операції на підтримку кандидатури Трампа була встановлена американськими розвідувальними службами. Цей епізод став важливою частиною подальших суперечок щодо відносин Вашингтона й Москви.
Під час першого президентського терміну Трамп неодноразово публічно позитивно висловлювався про Путіна. Найбільший резонанс викликала їхня зустріч у Гельсінкі у 2018 році, де американський президент поставив під сумнів висновки власної розвідки щодо російського втручання у вибори.
На спільній пресконференції Трамп фактично надав значної ваги запереченням російського лідера. Це спричинило гостру критику в американському політичному середовищі та викликало запитання щодо позиції президента стосовно Росії.
Проте суттєвому перегляду американської політики тоді перешкоджали інші представники адміністрації. Зокрема, радник із національної безпеки Герберт Макмастер, міністр оборони Джеймс Меттіс та Майк Помпео підтримували жорсткіший підхід до Москви.
На думку Foreign Affairs, саме присутність таких посадовців обмежувала можливості для масштабного зближення між США та Росією. Попри особисті заяви президента, американська державна політика не повністю відповідала очікуванням Кремля.
Ситуація змінилася після перемоги Трампа на президентських виборах 2024 року та його повернення до Білого дому. Аналітики вважають, що Росія отримала нові можливості впливати на американський підхід до війни проти України.
Одним із найважливіших наслідків вони називають припинення прямого надання американської військової та фінансової допомоги Києву. Водночас можливість продажу американської зброї європейським державам для подальшої передачі Україні збереглася.
За оцінкою Foreign Affairs, така модель постачання є менш стабільною та не компенсує попередніх обсягів американської підтримки. Особливе занепокоєння викликає забезпечення української протиповітряної оборони ракетами для систем Patriot.
Дефіцит цих боєприпасів може безпосередньо впливати на здатність України захищати міста та критичну інфраструктуру від російських ракетних ударів. Європейські партнери намагаються компенсувати нестачу озброєння, однак їхні можливості також обмежені.
Ще одним напрямом змін стала позиція Вашингтона щодо майбутнього членства України в НАТО. Аналітики вважають, що адміністрація Трампа фактично заблокувала перспективи швидкого вступу країни до Альянсу.
Під час переговорів із Росією також порушували територіальні питання, зокрема майбутнє Донбасу. Особливу увагу привернув саміт на Алясці, де, за оцінкою Foreign Affairs, обговорювалися варіанти домовленостей, які могли передбачати поступки з боку України.
Паралельно американське керівництво неодноразово публічно критикувало українську владу та президента Володимира Зеленського. Автори аналізу розглядають ці заяви як частину ширшої зміни політичного підходу Вашингтона.
Додаткове занепокоєння викликали тимчасові обмеження в обміні розвідувальною інформацією та роботі супутникового зв’язку Starlink. Такі рішення поставили питання про залежність української оборони від американських технологій і політичних домовленостей.
Окрему роль у відносинах між Вашингтоном і Москвою можуть відігравати економічні інтереси. Foreign Affairs звертає увагу на переговори та можливі домовленості, які стосуються енергетичного сектору й російських активів.
Серед таких проєктів називають можливий продаж активів російської компанії «Лукойл» американським структурам. Також обговорюються перспективи відновлення роботи газопроводу «Північний потік — 2».
Ще одним потенційним напрямом співпраці є залучення російського капіталу до проєктів із виробництва зрідженого природного газу на Алясці. Аналітики застерігають, що реалізація подібних домовленостей може створити додаткові джерела доходів для Росії.
Водночас значна частина цих можливих проєктів залишається предметом переговорів, а не завершеними угодами. Їхні реальні наслідки залежатимуть від умов домовленостей, санкційного режиму та подальших рішень американської влади.
Попри складну ситуацію, Foreign Affairs звертає увагу на здатність України адаптуватися до нових умов війни. Українські оборонні компанії прискорюють розробку безпілотників, удосконалюють технології та намагаються зменшити залежність від зовнішніх постачальників.
Європейські держави також активізують власні оборонні програми, щоб компенсувати нестачу американської допомоги. На думку аналітиків, зміни у військових технологіях можуть впливати на співвідношення сил навіть за умов обмежених ресурсів.
Окремим чинником залишається американська внутрішня політика. Після проміжних виборів до Конгресу США 3 листопада співвідношення політичних сил може змінитися, що впливатиме на можливості адміністрації Трампа реалізовувати свій зовнішньополітичний курс.
Аналітики припускають, що посилення позицій демократів у Конгресі могло б створити додаткові механізми парламентського контролю за відносинами адміністрації з Росією. Зокрема, законодавці могли б ініціювати розслідування щодо економічних домовленостей з російськими структурами.
Також Конгрес має інструменти впливу на фінансування військової допомоги Україні та запровадження законодавчих обмежень. Наскільки активно ці можливості використовуватимуться, залежатиме від результатів виборів і позицій американських законодавців.
Сам Трамп протягом політичної кар’єри неодноразово демонстрував готовність швидко змінювати свої рішення. Тому аналітики не виключають перегляду окремих позицій Вашингтона навіть без масштабних кадрових або політичних змін.
У Foreign Affairs також звертають увагу на обмеженість президентського терміну Трампа. У міру наближення його завершення політичний вплив чинного президента може змінюватися, а Конгрес матиме можливість активніше контролювати окремі рішення адміністрації.
🌟 Читайте «Експерт» у своєму смартфоні — додайте нас в Google Discover